| Автор(и) |
Глівінська Ю. В., , , Київський національний лінгвістичний університет Попович А. В., , , Київський національний лінгвістичний університет |
||
|---|---|---|---|
| Рубрика | Економіка | ||
| рік | 2026 | номер журналу | Випуск 109 |
| сторінки | 194-212 | індекс УДК | 005.32:159.944.4 | Індекс DOI | 10.32782/2415-8240-2026-109-2-194-212 (Лінк) |
| Аннотація | Статтю присвячено дослідженню феномену професійного вигорання як актуальної проблеми сучасного менеджменту в умовах взаємодії персоналу різних поколінь у професійній діяльності. Мета дослідження – на основі аналізу й синтезу наукових джерел розробити концептуально-функціональну модель управління ризиками професійного вигорання, яка поєднує універсальні організаційні заходи з адаптацією управлінських практик до індивідуальних потреб працівників. Застосовано аналіз наукових публікацій, порівняння, узагальнення та концептуальне моделювання. Визначено організаційні, психологічні, мотиваційні та професійно-контекстуальні чинники ризику; обґрунтовано п’ять взаємопов’язаних компонентів моделі: діагностичний, організаційно-превентивний, поколіннєво-адаптивний, індивідуально-підтримувальний та оцінювально-коригувальний. Запропоновано індикатори моніторингу: рівень виснаження, робочий стрес, залученість, добровільна плинність кадрів і відсутність на роботі. Модель має концептуальний характер; її результативність не перевірялася емпірично й потребує апробації в організаціях. У статті розглянуто наукові підходи до пояснення професійного вигорання та можливості його профілактики в колективах, де працюють люди різного віку й професійного досвіду. Поколіннєві категорії X, Y та Z використано як орієнтовний контекст для обговорення можливих відмінностей у трудових цінностях і очікуваннях, а не як підставу для категоричних висновків про поведінку окремих працівників. Показано, що ризики вигорання можуть бути пов’язані з надмірним робочим навантаженням, високими вимогами, невизначеністю кар’єрних перспектив, недостатньою підтримкою. Наголошено, що відмінності в досвіді, мотиваційних пріоритетах і професійних очікуваннях працівників потребують диференційованого підходу до організації управлінської взаємодії. | ||
| Ключові слова | емоційне виснаження, організаційна культура, модель, управління персоналом, міжпоколінна взаємодія, профілактика, метааналіз, залученість | ||