| Автор(и) |
Улянич Ю.В., кандидат економічних наук, , Уманський національний університет садівництва Улянич К.Ф., кандидат економічних наук, , Уманський національний університет садівництва Бондаренко Н. В., кандидат економічних наук, , Уманський національний університет садівництва |
||
|---|---|---|---|
| Рубрика | Економіка | ||
| рік | 2026 | номер журналу | Випуск 109 |
| сторінки | 853-866 | індекс УДК | 364.3:004.9 | Індекс DOI | 10.32782/2415-8240-2026-109-2-853-866 (Лінк) |
| Аннотація | Стаття присвячена дослідженню умов, за яких цифровізація соціальних послуг може сприяти підвищенню доступності соціального захисту людей похилого віку. Метою статті є визначення потенціалу цифрових сервісів у системі соціального захисту та систематизація бар’єрів, що обмежують їх використання людьми старшого віку. У статті застосовано аналіз і синтез наукових джерел, нормативно-правовий аналіз, вторинний аналіз оприлюднених статистичних даних, порівняльний метод і узагальнення. На основі статистичних даних про цифрові навички населення України, користування Інтернетом та державними електронними послугами проаналізовано, що за 2025 р., у групі 60–70 р. 13,9% респондентів не мали цифрових навичок, а 60,8% мали низький рівень; сумарно ці категорії становили 74,7%. За даними опитування щодо державних е-послуг у 2025 р., 53% представників категорії «люди старшого віку» користувалися Інтернетом щодня, а 28% не користувалися ним узагалі; точну вікову межу цієї категорії в оприлюдненому повідомленні не зазначено. Загалом державними е-послугами користувалися 59% опитаних, однак цей показник не є окремим показником для людей 60+. Обгрунтовано, що цифрові сервіси мають потенціал зменшувати часові, територіальні й адміністративні бар’єри, але наявні дані не дають змоги безпосередньо довести зростання доступності соціальних послуг саме для людей похилого віку. Для цього необхідно поєднувати цифрові канали з офлайн-обслуговуванням, розвивати цифрові компетентності й соціальний супровід та оцінювати фактичне користування послугами людьми 60+. Практичне значення результатів полягає в систематизації шести компонентів цифрової інклюзії та визначенні можливих показників її оцінювання: доступу до пристроїв та Інтернету, самостійного виконання цифрових операцій, зручності сервісів, потреби в допомозі, цифрової безпеки й доступності альтернативного офлайн-каналу. Обмеження дослідження пов’язані з використанням даних, відсутністю відкритого вікового розподілу звернень до Соціального порталу та недостатністю даних щодо людей віком понад 70 р. | ||
| Ключові слова | цифрова інклюзія, цифровий розрив, цифрові компетентності, електронне урядування, соціальний портал, вікові бар’єри, цифровий супровід, срібна економіка | ||