ЦИФРОВІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНИХ ПОСЛУГ ЯК ЧИННИК ПІДВИЩЕННЯ ДОСТУПНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ

Автор(и) Улянич Ю.В., кандидат економічних наук, , Уманський національний університет садівництва
Улянич К.Ф., кандидат економічних наук, , Уманський національний університет садівництва
Бондаренко Н. В., кандидат економічних наук, , Уманський національний університет садівництва
Рубрика Економіка
рік 2026 номер журналу Випуск 109
сторінки 853-866 індекс УДК 364.3:004.9
Індекс DOI 10.32782/2415-8240-2026-109-2-853-866 (Лінк)
Аннотація Стаття присвячена дослідженню умов, за яких цифровізація соціальних послуг може сприяти підвищенню доступності соціального захисту людей похилого віку. Метою статті є визначення потенціалу цифрових сервісів у системі соціального захисту та систематизація бар’єрів, що обмежують їх використання людьми старшого віку. У статті застосовано аналіз і синтез наукових джерел, нормативно-правовий аналіз, вторинний аналіз оприлюднених статистичних даних, порівняльний метод і узагальнення. На основі статистичних даних про цифрові навички населення України, користування Інтернетом та державними електронними послугами проаналізовано, що за 2025 р., у групі 60–70 р. 13,9% респондентів не мали цифрових навичок, а 60,8% мали низький рівень; сумарно ці категорії становили 74,7%. За даними опитування щодо державних е-послуг у 2025 р., 53% представників категорії «люди старшого віку» користувалися Інтернетом щодня, а 28% не користувалися ним узагалі; точну вікову межу цієї категорії в оприлюдненому повідомленні не зазначено. Загалом державними е-послугами користувалися 59% опитаних, однак цей показник не є окремим показником для людей 60+. Обгрунтовано, що цифрові сервіси мають потенціал зменшувати часові, територіальні й адміністративні бар’єри, але наявні дані не дають змоги безпосередньо довести зростання доступності соціальних послуг саме для людей похилого віку. Для цього необхідно поєднувати цифрові канали з офлайн-обслуговуванням, розвивати цифрові компетентності й соціальний супровід та оцінювати фактичне користування послугами людьми 60+. Практичне значення результатів полягає в систематизації шести компонентів цифрової інклюзії та визначенні можливих показників її оцінювання: доступу до пристроїв та Інтернету, самостійного виконання цифрових операцій, зручності сервісів, потреби в допомозі, цифрової безпеки й доступності альтернативного офлайн-каналу. Обмеження дослідження пов’язані з використанням даних, відсутністю відкритого вікового розподілу звернень до Соціального порталу та недостатністю даних щодо людей віком понад 70 р.
Ключові слова цифрова інклюзія, цифровий розрив, цифрові компетентності, електронне урядування, соціальний портал, вікові бар’єри, цифровий супровід, срібна економіка
Завантажити файл    (завантажень: 3)