| Автор(и) |
Прокопчук О.Т., доктор економічних наук, , Уманський національний університет садівництва Соколюк С. Ю., доктор економічних наук, , Уманський національний університет садівництва |
||
|---|---|---|---|
| Рубрика | Економіка | ||
| рік | 2026 | номер журналу | Випуск 109 |
| сторінки | 600-616 | індекс УДК | 364 (477) | Індекс DOI | 10.32782/2415-8240-2026-109-2-600-616 (Лінк) |
| Аннотація | Статтю присвячено дослідженню сучасних механізмів соціального захисту вразливих груп населення в Україні, визначенню проблем їх функціонування та обґрунтуванню основних напрямів удосконалення. У дослідженні застосовано методи аналізу і синтезу, порівняльний і структурно-функціональний методи, групування, систематизацію та логічне узагальнення. Інформаційну базу дослідження становили наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів, а також офіційні дані Міністерства фінансів України та Пенсійного фонду України за 2019-2025 рр. Узагальнено складові системи соціального захисту, до яких віднесено соціальні виплати і державну допомогу, пенсійне забезпечення, соціальне страхування, житлові субсидії та пільги, соціальні послуги, підтримку зайнятості, адресні та цифрові механізми. Визначено основні проблеми функціонування чинної системи, серед яких фрагментарність програм, складність процедур отримання допомоги, недостатня міжвідомча координація, нерівномірність доступу до соціальних послуг, обмеженість фінансових ресурсів, недостатній моніторинг результативності та цифрова нерівність. Проаналізовано фінансове забезпечення соціального захисту у 2019-2025 рр. Встановлено, що видатки державного бюджету на соціальний захист та соціальне забезпечення зросли з 218,6 до 453,4 млрд грн, а видатки Пенсійного фонду України – з 435,9 млрд грн до понад 1 трлн грн, водночас частка соціальних видатків у загальних видатках державного бюджету скоротилася з 20,38 до 8,28 %. Обґрунтовано напрями вдосконалення механізмів соціального захисту, що передбачають підвищення адресності підтримки, спрощення процедур її отримання, розширення доступності соціальних послуг, посилення міжвідомчої координації, розвиток цифрових сервісів та вдосконалення моніторингу й оцінювання результативності соціальних програм. | ||
| Ключові слова | державна підтримка, соціальна політика, соціальні виплати, соціальні послуги, адресність допомоги, соціальне страхування, цифровізація, фінансове забезпечення, результативність соціальних програм | ||