| Аннотація |
Статтю присвячено періодизації становлення податкового регулювання земельних відносин в Україні та кількісній оцінці фіскальних результатів етапів його реформування. Актуальність дослідження зумовлена тим, що плата за землю як один із найстаріших інструментів податкової політики України неодноразово змінювала правову природу, тоді як оцінки її еволюції залишаються переважно описовими. Інформаційну базу становлять дані Міністерства фінансів України про виконання місцевих бюджетів за 2016–2025 рр., індекси споживчих цін Державної служби статистики України та офіційні коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель. Застосовано історико-правовий аналіз, дефлювання номінальних показників, розрахунок середньорічних темпів приросту, коефіцієнта еластичності плати за землю щодо власних доходів місцевих бюджетів і логарифмічну декомпозицію приросту на ефект законодавчої індексації податкової бази та сукупний вплив інших чинників. Виокремлено п’ять етапів: спеціального законодавства (1992–2010), кодифікації (2011–2014), фіскальної децентралізації (2015–2019), ринкової трансформації (2020–2021) та воєнної адаптації (з 2022 р. дотепер). Встановлено, що за 2016–2025 рр. надходження плати за землю зросли номінально з 23,4 до 45,3 млрд грн, проте в реальному вимірі скоротилися на 19,9%, а їх частка у власних доходах загального фонду місцевих бюджетів знизилася з 16,0 до 8,8 %. Коефіцієнт еластичності був меншим за одиницю на всіх етапах, крім етапу відновлення 2022–2025 рр. (E = 1,67). Основним структурним чинником реального скорочення є відставання законодавчої індексації податкової бази від інфляції: реальна вартість індексованої нормативної грошової оцінки у 2025 р. становила 0,49 від рівня 2016 р. для сільськогосподарських угідь і 0,65 для інших земель, тоді як інші чинники (рішення рад щодо ставок, нові нормативні оцінки, розширення охоплення бази, покращення адміністрування) додали від 23 до 65%. Показано, що пільги 2020 і 2022 рр. мали вимірюваний фіскальний ефект, що відповідав їхній нормативній тривалості, а орендна плата виявилася стійкішою до воєнного шоку, ніж земельний податок. Практичне значення полягає в обґрунтуванні відмови від тривалих «заморожувань» індексації, переходу до оцінки, наближеної до ринкової, запровадження обов’язкової оцінки фіскального ефекту та чітких строків дії кожної пільги, а також моніторингу орендної складової як основного джерела надходжень плати за землю. |