У статті обґрунтовано теоретико-методичні засади формування організаційно-економічного механізму управління ризиками інноваційних проєктів як складової системи комплексної економічної безпеки підприємства. Актуальність дослідження зумовлена посиленням невизначеності зовнішнього середовища в умовах війни, дефіцитом ресурсів для інноваційного розвитку та потребою узгодження проєктного ризик-менеджменту з функціональними складовими економічної безпеки. Доведено, що ізольоване управління ризиками інноваційних проєктів без співвіднесення до системи економічної безпеки підприємства знижує ефективність управлінських рішень і послаблює здатність підприємства протидіяти загрозам. На основі систематизації наукових підходів до трактування понять «ризик інноваційного проєкту», «економічна безпека підприємства» та «організаційно-економічний механізм управління» запропоновано авторське визначення досліджуваного механізму. Розроблено класифікацію ризиків інноваційних проєктів у розрізі семи функціональних складових економічної безпеки з урахуванням воєнних загроз. Запропоновано інтегральний показник ризику проєкту, що враховує ступінь впливу ризикової події на окремі складові економічної безпеки, а також спосіб переходу від нього до індексу захищеності складових економічної безпеки від ризиків проєкту. Побудовано структурно-логічну модель механізму з дев’яти функціональних блоків і систему індикаторів моніторингу з розподілом на зони безпеки, порогових значень і критичного ризику. Практичне значення моделі проілюстровано на прикладі підприємства: за семи ризикових подій, зокрема воєнних, інтегральний показник ризику проєкту становив 3,637, індекс захищеності – 0,636 (зона порогових значень), а найменший запас захищеності мала ресурсна складова (0,540). Аналіз чутливості показав, що індекс найсильніше реагує на ризик пошкоджень обладнання і перебоїв енергопостачання. Результати можуть бути використані підприємствами реального сектору економіки під час формування внутрішньої політики ризик-менеджменту інноваційної діяльності.