У статті розглянуто концептуальні засади формування договірно-інтегрованих елеваторно-логістичних кластерів як форми координації діяльності економічно самостійних учасників аграрного сектору. Застосовано системний і структурно-функціональний методологічний підходи. На основі узагальнення наукових підходів до розвитку інфраструктури зерносховищ, організації зернової логістики та взаємодії кластерів у статті підтверджено необхідність переходу від фрагментованого використання інфраструктурних потужностей до скоординованої організації товарних і транспортних потоків без централізації власності. Обґрунтовано авторське бачення їх сутності, визначено принципи організації взаємодії, функції учасників і роль маршрутного елеватора як логістичного ядра кластеру. Розкрито механізми узгодження товарних і транспортних потоків, координації використання інфраструктури та договірного регулювання співпраці без централізації власності. Визначено потенційні переваги запропонованої моделі щодо раціонального використання елеваторних потужностей, скорочення логістичних витрат і розширення логістичних можливостей малих та середніх аграрних товаровиробників.
Ключові слова
елеваторне господарство, міжгосподарська взаємодія, логістична координація, маршрутний елеватор, аграрні товаровиробники, зернові та олійні культури, логістична інфраструктура